Туди, де ми збагнули що таке любов – цього вчить нас нинішнє Євангеліє про жінок мироносиць (Мр. 15,43-16,8), які «мотивовані» любов’ю, пускаються в ДОРOГУ, не думаючи, як відкотити КАМІНЬ, що є перешкодою для здійснення діла милосердя.
Вони запрошені повернутися до місця першої зустрічі, щоб свідчити про любов, яку там зустріли, і яку зустріли в порожньому гробі.
⠀
✔️РУХ
Жінки йдуть до гробу, добре усвідомлюючи факт смерті Ісуса. Йдуть до гробу, мотивовані бажанням зробити діло милосердя – намастити тіло померлого пахощами. Йдуть – «наштовхнуті» любов’ю до Того, хто любив їх. Мали поклонитися померлому, але зустрілися з життям.
Бо гріб не умертвляє Любов, вона є ВІЧНОЮ! Вона здатна відвалити камінь від гробу! І факт смерті перетворити в подію, що знаменує початок ЖИТТЯ вічного!
Але для зустрічі з Життям, для продовження життя, для того, щоб хоча бути свідомим такої можливості, важливо мати відвагу пуститися в дорогу… І спішити до гробу, де спочиває Любов!
⠀
✔️КАМІНЬ
На перешкоді зустрічі, з Любов’ю, з життям, з Богом, (навіть одне з одним) – є той камінь, яким закритий гріб. Камінь, яким запечатано ЛЮБОВ – стає причиною сумніву, страху, розчарування, «духовного паралічу»…
⠀
Ми в нашому житті, дуже часто, навіть, маючи добрі бажання, потребу робити добро і любити… блокуємося страхом. Бажання не переходять в дію… Від того паралічу слабне наш дух, ми забуваємо(ся) і воно краде у нас радість…
Камінь відкочений зсередини! Нам буде, кому помогти відкотити камінь! Наївність – зовсім не означає глупість! Маймо відвагу! Не біймося піти на зустріч, щоб почути: «Його немає тут! Він Воскрес!»
Бо якщо не прийдемо, то ні не побачимо, ні не почуємо…
Втратимо можливість!
⠀
✔️СВІДЧЕННЯ
Маємо потребу тої зустрічі, яка відкотить камінь від гробу, зруйнує печаті, і відкриє нас до нового шляху, шляху надії! Шляху свідчення!
Відбувається зміна напрямку! Замість того щоб йти до гробу, жінки запрошені йти в Галилею! Іти до місця першої зустрічі з ЛЮБОВ’Ю! Туди, де все починалося!
Нам важливо повертатися до першої зустрічі, якщо хочемо мати пам’ять живу і не втрачати «градусу» любові, та мати відвагу свідчити!
